Міністру освіти і науки України
ВАКАРЧУКУ ІВАНУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ

ШАНОВНИЙ ІВАНЕ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ!

Ми, студенти Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, глибоко стурбовані тими подіями, що передують виборам ректора нашого університету.

29 серпня 2008 року було оголошено конкурс на заміщення вакантної посади ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Як нам стало відомо на цю посаду претендують чотири кандидати: в.о. ректора Л.В.Губерський, професор хімічного факультету О.А.Голуб, колишній декан фізичного факультету Л.А.Булавін та екс-ректор В.В.Скопенко. Кандидатури трьох перших претендентів не викликають у нас ніяких питань, а ось кандидатура останнього викликає велике здивування та глибоке обурення. Адже, мова йде про людину, що просиділа у ректорському кріслі 23 роки, жодного разу не обираючись на цю посаду.

Колишній ректор досить тривалий час був захищений особливим статусом, який було надано йому ще в часи президентства Л.Кучми. Вже тоді привілейоване становище окремо взятого ректора викликало незадоволення серед інших ректорів вищих навчальних закладів України. Згодом у колишнього ректора чітко почали проявлятися таки риси характеру, як авторитарність, недемократизм, грубість, яка межувала з відкритим хамством, що не кращим чином позначилося як на його особистому іміджі, так і на іміджі Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За роки його тривалого ректорства чимало змінилося в нашому університеті (постаріли навчальні корпуси та гуртожитки, занепали наукові школи, якими славився Київський університет впродовж багатьох десятиліть, а університетське містечко так і не стало навчально-освітнім центром України, як то планував попередник В.Скопенка ректор М.У.Білий). Навіть в найтяжчі часи своєї історії Київський університет імені Тараса Шевченка (раніше – університет Святого Володимира) залишався центром вищої освіти та прогресивної думки. Але в роки ректорства В.Скопенка він перестав бути таким. В університеті не було збудовано жодного гуртожитку, а два нові корпуси, що були добудовані в ці роки – це ті, що почали будуватися за його попередника.

Коли 11 квітня 2008 року Президент України В.Ющенко видав указ, за яким фактично звільнив з посади В.Скопенка, студенти нашого Інституту (та, мабуть, і не тільки нашого) відчули полегшення. Яким же було наше здивування та обурення, коли ми дізналися, що минулого тижня екс-ректор подав документи до Міністерства науки і освіти України на заміщення цієї вакантної посади.

Ознайомившись з рядом матеріалів, які з’явилися в ЗМІ, у нас ще і ще раз виникає запитання: чому така відома людина, відомий вчений, орденоносець, Герой України, маючи можливість вирішувати чимало питань, не добивався, щоб цільовим призначенням були побудовані нові корпуси університету, нові гуртожитки (місць в яких так потребують студенти), житлові будинки для викладачів, чому не ремонтувалися об’єкти громадського харчування, де практично відсутні елементарні умови для їх працівників; чому ректор жодного разу не знайшов можливості зустрітися з нами, студентами, для того щоб дізнатися про наші потреби, побажання, пропозиції; чому він жодного разу не був на базах практики студентів університету і т.д. Але саме головне, що спонукало екс-ректора підписати цілий ряд угод про комерційну забудову землі, що належить університету. Це ж саме стосується і незавершеної будівлі спорткомплексу по вулиці Мельникова 36/1, яка була по суті продана ТОВ „Паруцина” в лютому 2008 року. Тобто, на території, де розташовані Інститут міжнародних відносин та Інститут журналістики, в яких навчається близько 5000 студентів, розташована незавершена будівля, яку ректор вже не один рік обіцяв добудувати, а багатьом поколінням студентів І та ІІ курсу доводилось через все місто їхати на заняття з фізичної культури на так звану „виставку”, де розташований університетський спорткомплекс. Окрім того, колишній ректор, на нашу думку, ніколи не думав про перспективи розвитку нашої Альма-матер, допустивши комерційну забудову студмістечка, підписавши угоди про передачу фірмам під забудову недобудованих майстерень (вул. Ломоносова, 36), будівлю профілакторію, що підлягала знесенню (вул. Ломоносова, 38), по суті продавши десятки гектарів університетської землі.

12 вересня 2008 року відбулося судове засідання в господарському суді м. Києва за позовом міської прокуратури щодо розірвання угоди між університетом і фірмою „Паруцина”, яка зокрема, на вул. Мельникова, де розташований наш Інститут, замість спорткомплексу планувала побудувати офісний центр і паркінги. Суд виніс рішення на користь університету. Ми розуміємо, що фірма „Паруцина” та інші комерційні структури, що отримали земельні ділянки на території, що належить університету, на цьому не зупиняться. Надто привабливими для них є „золоті” університетські землі.

Окрім того, ми знаємо, що в слідчому управлінні податкової міліції розслідується кримінальна справа проти колишнього ректора В.В.Скопенка про нецільове використання коштів. Ми вважаємо, що подібні справи мають бути порушені щодо колишнього ректора в зв’язку з тим, що він підписував заднім числом угоди про комерційну забудову, що він ховав від КРУ угоди, що він давав дозвіл вселитися в університет величезній кількості орендарів. В роки ректорства В.Скопенка університет заполонили різноманітні фірми. Вони опинилися в престижних аудиторіях, зайняли приміщення в підвалах, на дахах, складських приміщеннях. На сьогодні в нашому університеті діє понад 50 фірм. І часто-густо це ті фірми, які не мають ніякого відношення до університету (в статутній діяльності цих фірм записані комп’ютеризація, вивчення мов, підвищення кваліфікації, розробка підручників тощо). Але більшість з них, це звичайнісінькі туристичні фірми, які сплачують мізерну оренду, а всі комунальні послуги сплачує за них університет. Деякі ж фірми взагалі перебувають на утриманні університету.

Шановний Іване Олександровичу! Факти щодо діяльності колишнього ректора В.Скопенка можна наводити і далі, але, на нашу думку, достатньо і цього, щоб зрозуміти, в якій жахливій ситуації опинився наш університет завдяки авторитарній діяльності однієї людини – колишнього ректора В.Скопенка. Нинішнє керівництво університету (насамперед, в.о. ректора Л.В.Губерський) роблять все можливе, щоб з найменшими втратами вийти із становища, яке склалося.

Просимо Вас, як керівника Міністерства освіти і науки, докласти зусиль і зробити все можливе, щоб така людина, як В.Скопенко ні за яких обставин не міг претендувати на посаду ректора нашого університету.

Ми віримо у світле майбутнє нашої Альма-матер та нашої держави.

Щиро Вам дякуємо!

З повагою

Голова студради ІМВ В. Лисенко

01.10.2008 р.