ЗАБОЛОТНИЙ
Данило Кирилович (1867-1929)

Випускник Імператорського університету Св. Володимира (1894 p.), видатний учений, епідеміолог, мікробіолог, творець наукової школи, академік АН СРСР, президент АН УРСР

Народився Данило Кирилович Заболотний 2 січня 1867 р. у с. Чоботарка на Вінниччині в українській селянській родині. Батько його, Кирило Павлович, був сином нахімовського матроса, учасником оборони Севастополя під час Кримської кампанії. Свого часу пан узяв його до себе в маєток як слугу, і Кирило Заболотний завдяки природним здібностям, чудовій пам'яті, допитливості самотужки здобув непогану освіту. Та на все життя у нього залишилась ненависть до рабства і гнобителів.

Д.К. Заболотний рано залишився без батька. Мати захворіла на туберкульоз кісток і багато років була прикута до ліжка. На допомогу родині прийшов материн брат Макар Миронович Сауляк, який забрав хлопця до себе у м. Ростов-на-Дону. Хлопець навчався у містечку Нахічевані поблизу Ростова-на-Дону. Ще з перших класів він захоплювався природничими науками. Дядько викладав в одній із місцевих гімназій природознавство й географію та часто брав із собою племінника на екскурсії, учив розпізнавати рослини, складати гербарії, колекції комах та мінералів.

Згодом Д.К. Заболотний переїздить до Одеси. Тут він пішов до п'ятого класу Ришельєвської класичної гімназії яку закінчив 1885 р. Ще будучи гімназистом, Д. Заболотний, одягнувши чиюсь студентську форму, відвідував лекції викладачів Новоросійського університету. Тому його гімназійний твір "Влияние человека на природу" є зрілим, заснованим не лише на гімназійних знаннях.

Після закінчення гімназії Д.К. Заболотний вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету, проте 1889 р. його відрахували за участь у студентських заворушеннях та арештували. Данило Кирилович встиг отримати досить ґрунтовну загальнобіологічну підготовку, оскільки на той час у Новоросійському університеті працювали такі світила біологічної науки, як Мечников, Ковалевський, Ценковський та ін.

Згідно зі свідченнями багатьох сучасників, саме під час навчання Данила Кириловича в Новоросійському університеті він підтримував контакти з працівниками першої в Росії та другої у світі бактеріологічної станції, головним завданням якої було виготовлення й використання вакцини проти сказу та сибірської виразки, вивчення проблем молодої науки - бактеріології. Співробітники станції звернули увагу на молоду обдаровану людину.

В Одесі Д.К. Заболотний не лише пізнає секрети біологічних наук, а й бере участь у громадсько-політичному житті, відвідуючи напівлегальний гурток "Молода громада", що мав на меті пробудження національної свідомості української інтелігенції, та подільське студентське земляцтво. Данило Заболотний під впливом гуртківців навіть почав писати вірші українською мовою.

1891 р. Д.К. Заболотний екстерном склав державний екзамен за університетський курс, отримав диплом 1-го ступеня. За наукову роботу "Мікроби снігу" йому присвоїли ступінь магістра природничих наук. Того ж року Данило Кирилович вступив на третій курс медичного факультету (кафедра загальної патології) Київського університету Св. Володимира.

Тут він навчався упродовж 1891-1894 pp. На той час кафедрою загальної патології керував В.В. Підвисоцький. 1893 р. Д.К. Заболотний разом з І.Г. Савченком і О.В. Леонтовичем поставив на собі небезпечний для життя дослід з ентеральною вакцинацією проти холери. Завдяки цьому досліду вперше було доведено можливість протихолерної імунізації гастроентеральним шляхом і встановлено роль бацилоносійства у розповсюдженні холери. Результати цих досліджень були опубліковані у статті "Опыт иммунизации человека против холеры". Навчаючись у Київському університеті, Д.К. Заболотний виконав шість наукових праць.

На цей час припадає і початок його педагогічної практики. На той час бактеріологія ще не виділилась в окремий курс. Проте при університеті уже сформувалася група студентів та науковців, які цікавились цією наукою. Їм надавав значну допомогу Д.К. Заболотний. Наприкінці навчання в Київському університеті Д.К. Заболотний одружився з фельдшеркою Анастасією Михайлівною Турчановською. Проте цей шлюб був нетривалим. Зустріч з Людмилою Владиславівною Раденькою була для нього щастям. Через десятиліття спільного життя вони пронесли почуття взаємної любові й поваги.

5 листопада 1894 р. медична випробувальна комісія при Імператорському університеті Св. Володимира присвоїла Д.К. Заболотному звання лікаря. Перед ним, автором уже 10 наукових праць, була відкрита кафедра, очолювана на той час В.В. Підвисоцьким, проте Д.К. Заболотний обрав практичну роботу. Він поїхав на рідне Поділля працювати лікарем-епідеміологом. Учений був дуже завантажений роботою лікаря-практика, боровся з тифом, холерою тощо. Проте не припиняв і своїх наукових пошуків. Працюючи в м. Кам'янці-Подільському, Заболотний обладнав губернську лабораторію, де зайнявся вивченням мікрофлори кишечника при холері, холерного вібріону тощо.

Через рік Д.К. Заболотний повернувся до Києва і протягом 1895-1897 pp. працював на посаді позаштатного помічника проректора кафедри загальної патології Київського університету. Він проводив практичні заняття зі студентами, а дозвілля віддавав науковій діяльності. У цей час Д.К. Заболотний вивчав реакцію аглютинації збудників черевного тифу, газової гангрени і опублікував працю про сірководневі та сіркові бактерії.

Данило Кирилович брав участь у багатьох експедиціях у місця спалахів інфекційних хвороб: побував Одесі, Астраханській губернії, Індії, Монголії, Китаї, Персії, Шотландії, Марокко. Він був одним із кращих у світі знавців епідеміології чуми. Д.К. Заболотний значною мірою сприяв остаточному викоріненню чуми в Росії, був організатором та першим директором (з 1928) Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР, який зараз носить його ім'я, президентом Академії наук УРСР. Опублікував понад 150 наукових праць.

Помер Д.К. Заболотний 16 грудня 1929 р. на 62-му році життя. Смерть настала від ускладнення після грипу, яке, на жаль, не змогли подолати лікарі. Людство втратило визначного гуманіста, тодішній Радянський Союз - видатного вченого, а рідна для Д.К. Заболотного Україна, яку він любив усім серцем, одного зі своїх найкращих синів.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 243-244. </p>

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017

Карта Києва з пошуком