ВСЕХСВЯТСЬКИЙ Сергій Костянтинович (1905-1984)

Видатний астроном, доктор фізико-математичних наук, професор,
директор Астрономічної обсерваторії
Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка

Сергій Костянтинович Всехсвятський народився 20 червня 1905 р. у сім'ї відомого московського священика К.Д. Всехсвятського. Талановитому, допитливому й завзятому підліткові довелося нелегко в післяреволюційній Москві - заважало непролетарське походження. У 13 років він починає працювати. Величезне враження на п'ятнадцятилітнього хлопця справила прочитана ним книга Мейєра "Світобудова". Вона і визначила життєвий шлях С.К. Всехсвятського. Протягом наступних двох років він бере активну участь у роботі Московського товариства аматорів астрономії і 1922 р. одержує рекомендацію для вступу до Московського університету.

Професор С.В. Орлов залучає першокурсника Всехсвятського до кометних досліджень, яким він згодом присвятить значну частину своєї наукової творчості. Перші роботи 18-річного студента, виконані під керівництвом С.В. Орлова, що стосуються вивчення хвостів комети №1912 II і оболонок у голові комети Галлея, були надруковані 1923 р. в Німеччині у відомому часописі "Astronomische Nachrichten".

1924 p. студент останнього курсу університету С. Всехсвятський починає працювати на посаді молодшого наукового співробітника Державного астрофізичного інституту Московського університету, де продовжує дослідження в галузі комет. Він сформулював поняття "абсолютної величини комети" і вперше визначив ці величини для 250 комет. Проаналізувавши отримані дані, Всехсвятський визначив, що в середньому яскравість комет змінюється обернено пропорційно четвертому ступеню радіуса-вектора орбіти комети. Результатом цих фундаментальних досліджень стало відкриття явища швидкої дезінтеграції короткоперіодичних комет, що вказувало на недавнє їх походження. Це твердження суперечило всім відомим на той час теоріям походження комет. Надалі протягом 40 років він розробляє космологію малих тіл Сонячної системи - комет, метеорів, метеорної речовини, кілець великих планет.

1930 р. після закінчення аспірантури в Головнауці Росії С.К. Всехсвятський захищає кандидатську дисертацію, присвячену питанням еволюції й походження комет, і отримує звання викладача вищого навчального закладу, що відповідає сучасному званню доцента. 1935 р. ученому за сукупністю опублікованих наукових праць було присвоєно ступінь доктора фізико-математичних наук, а потім він разом з вісьмома астрономами країни увійшов у першу групу вчених, обраних дійсними членами Міжнародної астрономічної спілки. Того ж року С.К. Всехсвятський переходить до Пулковської астрономічної обсерваторії, де працює спочатку науковим співробітником, а потім заступником директора. У Пулкові він поруч із численними дослідженнями комет бере активну участь в організації важливого експерименту - спостереження сонячної корони під час повного затемнення Сонця 19 червня 1936 р. ідентичними коронографами з різних пунктів у смузі затемнення.

Тоді багато питань з фізики Сонця та сонячно-земних зв'язків були нерозв'язані. Необхідні були нові ідеї і нові підходи, їх генератором і став С.К. Всехсвятський. Поштовхом до відкриття існування постійного корпускулярного витікання із Сонця, носієм якого є корональні промені, зробленого С.К. Всехсвятським, і наступної розробки цієї концепції (1939-1944 pp.) стало вивчення численних знімків нашого світила, отриманих унаслідок спостереження повного сонячного затемнення 19 червня 1936 р.

До середини 50-х років XX ст. багато процесів, що відбуваються у космічному просторі, досліджувалися переважно як статичні і квазіоднорідні. Тому їх теоретичні моделі залишалися тільки моделями, віддалено схожими на дійсні процеси в космосі. Дослідження, проведені С.К. Всехсвятським, дали йому можливість стверджувати, що Всесвіт сповнений динаміки, на Сонці, на планетах і в міжпланетному просторі відбуваються постійні зміни і тому при вивченні космічних процесів потрібно на це зважати.

Однак, опрацювання матеріалів затемнення на цьому не завершилося - попереду чекали важливі й цікаві відкриття. 1939 р. С.К. Всехсвятський успішно проходить конкурс на заміщення посад завідувача кафедри астрономії та директора Астрономічної обсерваторії Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка. Відтоді все його життя і наукова творчість будуть пов'язані з Київським університетом.

1940 р. С.К. Всехсвятський здійснив серйозні заходи щодо створення нового, а також відновлення наявного в обсерваторії устаткування. На початку війни йому вдалося вивезти його частину до Свердловська, де Київською астрономічною обсерваторією 1942 року разом із Астрономічним інститутом Московського університету було створено Службу Сонця, дані якої використовувалися для розрахунків умов в іоносфері Землі і визначали можливість зв'язку на коротких радіохвилях, що виявилось необхідним під час війни.

Після повернення обсерваторії 1944 р. до Києва під керівництвом С.К. Всехсвятського розпочалося її швидке відновлення.

На початку 1953 р. С.К. Всехсвятський залишив посаду директора обсерваторії. Надалі його наукова праця тривала на кафедрі астрономії Київського університету, завідувачем якої він працював по 1981 р.

Наприкінці 50-х pp. С.К. Всехсвятський ініціює піонерські дослідження полярних сяйв і атмосфери Арктики, які понад 10 років проводилися ним і його учнями. У 60-ті-70-ті pp. співробітники Київського університету під керівництвом С.К. Всехсвятського взяли участь у підготовці й успішному проведенні наукових експериментів у навколоземному космічному просторі, присвячених вирішенню комплексних наукових, науково-технічних і прикладних завдань, пов'язаних із вивченням процесів і явищ, що виникають в атмосфері й магнітосфері Землі під впливом сонячних корпускулярних потоків.

Ідеї про значну роль активних еруптивних процесів у Сонячній системі були застосовані С.К. Всехсвятським під час вивчення проблем Землі та конкретних завдань геології. Він стверджував, що причини багатьох земних явищ слід шукати в Космосі та водночас вивчення геофізичних процесів має пояснити суть явищ, які відбуваються в космічному просторі. С.К. Всехсвятський працює і над філософськими проблемами космогонії, де його ідеї також були незвичайними й нетривіальними. Проведений ним філософський аналіз процесів, які відбуваються у світі галактик, зірок і в Сонячній системі, виявив спільність активних процесів у Всесвіті. Результатом тридцятирічної роботи С.К. Всехсвятського стала фундаментальна монографія 1958 року "Фізичні характеристики комет", а потім ще чотири її доповнення. Ці роботи містять історію всіх комет, які спостерігалися з 466 р. до н. є. по 1975 p., відомості про обставини їх відкриття, подальші спостереження, фотометричні і спектральні дані, елементи орбіт, а також перший у світі каталог абсолютних величин усіх комет, що спостерігалися того часу. Цей каталог став основою різноманітних досліджень з активності й еволюції комет, що проводилися в Україні, Росії, Таджикистані, Чехії, США, Німеччині, Ізраїлі та інших країнах.

Наприкінці 50-х pp. С.К. Всехсвятський на підставі великої кількості тридцятирічних особистих спостережень, досліджень і обчислень дійшов висновку про існування вулканічної активності в системі Юпітера і наявності у планети кільця, подібного до кільця Сатурна. Він показав, що в системах великих планет відбуваються активні вулканічні процеси, які наповнюють речовиною існуючі навколопланетні кільця.

На жаль, підтримки наукового астрономічного товариства він на той час не мав. Але слушність відкриття С.К. Всехсвятського, що багатьом здавалася неймовірною, згодом була підтверджена безпосередніми космічними спостереженнями, проведеними наприкінці 1978 р. американськими міжпланетними станціями "Вояжер-1" і "Вояжер-2", які впродовж кількох місяців досліджували систему Юпітера. Передані на Землю панорамні знімки зафіксували наявність у Юпітера кілець, подібних до кілець Сатурна, велику кількість кратерів різного розміру на поверхні планети та її супутниках і активно діючі вулкани на супутнику Іо.

На початку 1979 р. американський журнал "Sky and Teleskope" водночас із повідомленнями про спостереження системи Юпітера "Вояжерами" вмістив вибірки зі статей С.К. Всехсвятського як сучасних, так і тридцятирічної давнини з його обґрунтуваннями існування кілець Юпітера й вулканічної діяльності у системі планети.

Офіційне визнання, відповідне його науковим заслугам, в останні роки життя С.К. Всехсвятський все ж таки здобув. 1967 р. його обирають почесним доктором Дебреценського університету в Угорщині. 1978 р. Сергій Костянтинович отримує вищу в галузі астрономії наукову премію Академії наук СРСР імені Ф.О. Бредихіна за фундаментальну працю "Фізичні характеристики комет", медалі Астрономічної ради СРСР "За виявлення нових астрономічних об'єктів" та імені Юрія Гагаріна Федерації космонавтики СРСР. Наприкінці 70-х pp. С.К. Всехсвятський майже зовсім втратив зір і не міг проводити оптичні спостереження, але працював він за письмовим столом до останнього дня життя - 6 жовтня 1984 р.

Ім'я С.К. Всехсвятського залишилося в Космосі назавжди - одну з відкритих малих планет № 2721 названо в його честь.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 315-316.

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017

Карта Києва з пошуком