ІВАНІШЕВ
Микола Дмитрович (1811-1874)

Історик права, джерелознавець, археограф, архівіст, декан юридичного факультету (1849-1861), ректор Імператорського університету Св. Володимира (1862-1865)

Народився Микола Дмитрович Іванішев 17 листопада 1811 р. у Києві в родині священика. Предки М.Д. Іванішева походили з козацького роду Іванишів. Коли Миколі виповнилося лише 9 років, помер батько, який був його першим учителем.

1821 p. M. Іванішев вступив до Київського повітового училища, у якому пробув чотири роки і закінчив з відмінними оцінками. 1825 р. Миколу перевели до семінарії, де він навчався на нижчому й філософському відділеннях.

1828 р. відновлює діяльність Головний педагогічний інститут у Петербурзі, куди могли вступати і випускники семінарій.

1829 p. M.Д. Іванішев за казенний кошт був відправлений до С. Петербурга. Згідно зі статутом навчального закладу перші два роки вважалися "попереднім курсом". Студенти вивчали численні загальні базисні дисципліни та розвивалися фізично.

Після закінчення "попереднього курсу" М. Іванішев записався на філософсько-юридичне відділення, заняття на якому розпочалися 2 січня 1832 р.

Повний курс навчання в Головному педагогічному інституті Іванішев закінчив восени 1835 р. Незважаючи на те, що він не одержав золотої медалі за відмінні оцінки, Миколу відрядили за кордон для підготовки до професорського звання терміном на два з половиною роки. Він був прикріплений до юридичного факультету Берлінського університету.

Повернувся Іванішев до Росії, зокрема до рідного Києва, у час реорганізації вищої освіти. Почалася його тридцятирічна служба в Київському університеті.

Після захисту дисертації, 10 жовтня 1840 p., Іванішев призначений екстраординарним професором кафедри законів державного благоустрою університету Св. Володимира, а 1842 р. - ординарним професором.

Основний курс, який викладав М.Д. Іванішев в університеті, - це "Закони державного благоустрою". Фактично Микола Дмитрович читав його понад 25 років. Лекції М.Д. Іванішева досить високо оцінювали його слухачі та колеги. Тодішній генерал-губернатор Києва Д.Г. Бібіков вважав Іванішева кращим фахівцем зі славістики та місцевих старожитностей і постійно доручав йому відповідні справи, особливо щодо пошуків та досліджень пам'яток старовини. Бібіков, як і Іванішев, стояв на позиціях слов'янофільства, що і зближувало цих двох людей.

Помер Микола Дмитрович 26 жовтня 1874 р. і був похований на кладовищі Флорівського жіночого монастиря на Високій горі (у XX ст. це кладовище було зруйноване).

І досі дослідники користуються його "Архивом Юго-Западной России" та "Памятниками, издаваемыми Временной комиссией для разбора древних актов". До того ж, він увів до наукового обігу численний актовий матеріал, що значно розширило джерельну базу вивчення історії України. М.Д. Іванішев був також одним із засновників київської школи документознавства, Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві, згодом - головним редактором її видань. Йому належить авторство проекту заснування в Києві Центрального архіву давніх актів. Він був членом Імператорського географічного товариства, дійсним членом Віденської археографічної комісії, почесним членом університету Св. Володимира.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 187.

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017

Карта Києва з пошуком