ДРАЙ-ХМАРА
Михайло Панасович
(1889-1939)

Випускник Київського університету (1915 р.), учений-філолог, літературознавець, поет-неокласик, перекладач

Народився 10 жовтня 1889 р. у с. Малі Канівці на Полтавщині (тепер Чорнобаївський район Черкаської області) в родині заможних селян. Мати померла, коли Михайлові ще не було 5 років.

Батько поставив собі за мету дати синові добру освіту.

У 1906 р. М. П. Драй-Хмара вступив, як стипендіат до Колегії Павла Галагана, одного із кращих приватних навчальних закладів Києва. В різні часи у ній викладали відомі діячі вітчизняної літератури і мистецтва, педагоги П. Житецький, М. Пимоненко, І. Анненський, М. Мурашко, І. Ничипоренко. Випускниками колегії були А. Кримський, В. Грабар, М. Максименко, П. Чубинський, О. Богомолець та ін.

Саме в колегії М. Драй-Хмара почав цікавитися світовою літературою, вдосконалював свої знання з німецької і французької мов. На цей час припадають і перші літературні спроби поета, який спочатку писав російською мовою. У 1910 р. був надрукований його вірш "Девушка в алой косынке ".

Після закінчення Колегії Павла Галагана М. П. Драй- Хмара вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, де працював під керівництвом академіка В. Перетца і вже на другому році навчання опублікував працю "Интермедия 1-й половины XVIII в. в рукописи собрания Тихонова Петербургской Публичной Библиотеки" ("Отчет об экскурсии семинария русской филологии в С.-Петербург", К., 1912).

У 1913 р. М. Драй-Хмара за відрядженням Київського університету і Слов'янського товариства їде за кордон з метою вивчення слов'янських мов та літератур. Наслідком інтенсивної роботи в архівах і бібліотеках Львова, Будапешта, Загреба, Белграда і Бухареста стало дослідження про маловідомий твір хорватського письменника XVII ст. А. Качіча-Міошича "Приємна бесіда народу слов'янського".

У 1915 р. Михайло Драй-Хмара закінчує Київський університет і залишається на кафедрі слов'янознавства. Як професорський стипендіат, працює у Петроградському університеті під керівництвом О. Шахматова, П. Лаврова, І. Бодуена де Куртене.

У 1917 р. Драй-Хмара повернувся до Києва, у 1918-1923 рр. читав лекції з поетики, слов'янознавства, історії польської мови в Кам'янець- Подільському університеті. У цей період він друкує в місцевих студентських журналах свої вірші і переклади.

У 1923-1929 рр. Драй-Хмара активно займається науковою, педагогічною та літературною діяльністю. За ці шість років було створено ним все основне, з чим поет-неокласик і літературознавець увійшов у літературу та науку. У цей час він очолює кафедру українознавства в Київському медичному інституті, з 1924 р. - член Історико-літературного товариства при створеній у 1919 р. Всеукраїнській академії наук, одночасно працює як нештатний науковий співробітник у Науково-дослідному інституті мовознавства ВУАН. У 1930 р. Драй-Хмару обирають дійсним членом кафедри мовознавства. Спільно з академіком А. Кримським він редагував збірник Комісії для дослідження історії української наукової мови.

Він устигав працювати в кількох тогочасних вищих навчальних закладах: очолював кафедру загального мовознавства в Польському педагогічному інституті, кафедру українознавства у сільськогосподарському інституті, був професором слов'янського відділу в Українському інституті лінгвістичної освіти. Знаходив час і для популярних виступів у робітничій, селянській, учительській аудиторіях.

Одночасно Драй-Хмара продовжував і свою творчу діяльність. Так, у 1922 р. він поїхав до Харкова, оскільки на той час центр літературного життя знаходився в цьому місті, щоб встановити контакти зі столичними письменниками і видавництвами. Починаючи з цього року, систематично виступає з віршами і поетичними перекладами в літературних журналах, що виходили в Харкові та Києві: "Нова громада", "Червоний шлях", "Шляхи мистецтва", "Життя й революція", "Всесвіт", "Зоря", "Глобус", "Літературний ярмарок".

Більшість цих віршів увійшли до першої і єдиної опублікованої збірки віршів Драй-Хмари "Проростень", яка вийшла у 1926 р.

У кінці 1928 р. у "Літературному ярмарку" М. П. Драй-Хмара опублікував сонет "Лебеді". Він викликав шалену критичну атаку на автора і загалом на всіх поетів-неокласиків. Оцінка цього твору виходила за рамки літературної полеміки і набирала характеру політичних доносів. Адже противники вбачали в ньому якийсь прихований контекст. В. Коряк, Б. Коваленко, М. Новицький та інші прямо звинувачували поета в "поширенні контрреволюційних ідей", у "ворожій діяльності, спрямованій проти диктатури пролетаріату".

"Лебеді" стали дійсно лебединою піснею Драй-Хмари і неокласиків в обставинах, які склалися на той час у літературному житті. Були ліквідовані Вапліте, групи "попутників", такі як "Марс" та ін. Дійшла черга і до неокласиків, які певною мірою підтримували ваплітян і їхні заклики підвищення художнього рівня літератури. Наближалися сталінсько-єжовські репресії 30-х років.

Серед числа їх жертв був і Михайло Панасович Драй-Хмара. Після критики "Лебедів" його твори вже ніде не друкували. У кінці лютого 1933 р. його арештовують, але через три місяці випускають, запевнивши, що сталося непорозуміння. Тим часом Драй-Хмару позбавили усіх посад і ніде не брали на роботу, навіть учителем початкової школи.

Проте виявляючи велику силу духу, навіть за таких складних життєвих обставин Драй-Хмара зосереджується на літературній роботі. У 1930-1935 рр. він завершує другу збірку віршів "Сонячні марші", переклад "Божественної комедії" Данте, перекладав також нові записи карело-фінського епосу "Калевала". Проте все залишалося лежати в шухляді.

У вересні 1935 р. його знову заарештували. На підставі чиїхось брехливих свідчень Драй-Хмару звинуватили в контрреволюційній діяльності. Він намагався спростувати ці звинувачення, але марно, долю його вже було вирішено. "Особое совещание" в Москві постановило ув'язнити Драй-Хмару на 5 років у північно-східних таборах. Дружину поета разом з малолітньою донькою Оксаною вислали з Києва у м. Белебей Башкирської АРСР. Самого ж Михайла Панасовича згодом у переповненому вантажному вагоні, без теплого одягу переправляють на Далекий Схід. На Колимі його весь час перекидали з одного табору в інший, у 1938 р. додали ще 10 років ув'язнення. Працював він у вибої або на промиванні золотої руди, стоячи по пояс у крижаній воді, а ночував у наметах на 30-градусному морозі. В одному з листів дружині поет писав: "Я падаю на роботі, і тоді мене підвішують... Ноги опухли...".

Незабаром дружина Драй-Хмари одержала повідомлення про смерть чоловіка, що сталася 19 січня 1939 р. Причина смерті не вказувалась.

Реабілітовано Михайла Панасовича у 1989 р.

Матеріали взяті з книги Київський національний університет імені Тараса Шевченка : Незабутні постаті / [Авт.-упор. О. Матвійчук, Н. Струк ; Ред. кол.: В.В. Скопенко, О.В. Третяк, Л.В. Губерський, О.К. Закусило, В.І. Андрейцев, В.Ф. Колесник, В.В. Різун та ін.]. - Київ : Світ Успіху, 2005. - С. 346-347

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017

Карта Києва з пошуком