Неволін Костянтин Олексійович

Неволін Костянтин Олексійович

1 (13) січня 1806-6 (18) жовтня 1855 р.
Правознавець, доктор законознавства (з 1835 р.),
ординарний професор університету Св. Володимира (1835 - 1843 рр.),
Імператорського училища правознавства (1843 - 1853 рр.) та Петербурзького університету (1843 - 1855 рр.),
ректор університету Св. Володимира (1837 - 1843 рр.),
член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1853 рр.)

Народився у м. Орлов В'ятської губернії (тепер м. Халтурін Кіровської обл., Росія) у родині священика. Навчався у В'ятській духовній семінарії, а потім - у Московській духовній академії. Після закінчення академії (1827) був відряджений до II відділення Влас-ної його Імператорської величності канцелярії, де вивчав курс російського законознавства. Для ґрунтовнішої та повнішої підготовки в галузі юридичних наук направлений до Берлінського університету (1829-1832 рр.). Після повернення до Петербурга у жовтні 1832 р. знову прикріплений до II відділення Власної його Імператорської величності канцелярії. У лютому 1835 р. в Петербурзькому університеті захистив дисертацію "О философии законодательства у древних" на ступінь доктора законознавства й того ж року призначений на посаду виконуючого обов'язки ординарного професора кафедри енциклопедії прав та установ Російської імперії в університеті Св. Володимира. 30 січня 1836 р. затверджений на цій посаді.

З 4 травня 1837 р. по 2 лютого 1843 р. обіймає посаду ректора університету. Неабиякі адміністративні здібності К. О. Неволін виявив у розв'язанні питань будівництва університетського корпусу та організації юридичного факультету. Виконував також обов'язки попечителя Київського навчального округу, брав участь в обговоренні та прийнятті університетського Статуту (1842). За ректорства К. О. Неволіна відбулись урочисте закладання 31 липня 1837 р. фундаменту головного корпусу університету, а 1841 р.- перехід у нове приміщення. У 1841 р. було одержано дозвіл на відкриття медичного факультету.

Завдяки зусиллям Тимчасового комітету з розшуку старожитностей у Києві в березні 1837 р. при університеті засновано Музей старожитностей, який очолив, подарувавши йому особисті колекції, археолог К. А. Лохвицький. Незважаючи на зайнятість, К. О. Неволін знаходив час для організації археологічних розкопок, клопотався про відкриття (1838) художньої школи при університеті та облаштування навчальних кабінетів. За його ректорства розроблялися проекти будівель Астрономічної обсерваторії та закуплено за кордоном інструменти для астрономічного кабінету. 1842 року на історико-філологічному факультеті не без участі ректора відкрито кафедру слов'янської філології.

Упродовж 1839-1840 рр. вийшла друком двотомна праця К. О. Неволіна "Энциклопедия законоведения", яка вплинула не тільки на юридичну освіту в університеті, а й на подальший розвиток усього російського правознавства. У 1841 р. її удостоєно половинної Демидівської премії Петербурзької Академії наук.

Фундаментальній тритомній праці К. О. Неволіна "История российских гражданских законов" (1851) присуджено 1852 року повну Демидівську премію Петербурзької Академії наук. У 1854 р. К. О. Неволін удостоєний третьої Демидівської премії за працю в галузі історичної географії "О пятинах и погостах новгородских в XVI веке, с приложением карты" (1853).

У грудні 1853 р. К. О. Неволіна обрано член-кореспондентом Петербурзької Академії наук на відділенні російської мови та словесності, 1854 р. - почесним членом університету Св. Володимира. Був дійсним членом Російського географічного товариства.

Мав чин дійсного статського радника (з 1853). Нагороджений орденами Св. Володимира IV (1840) й III ступенів, Св. Анни III й II ступенів, Св. Станіслава II ступеня (1842) та Костянтинівською медаллю від Російського географічного товариства (1852).

Помер К. О. Неволін 6 жовтня 1855 р. у м. Бриксен (Тироль, Австрія). Перепохований у Петербурзі на Смоленському цвинтарі 25 травня 1856 р.

Джерело інформації: Ректори Київського університету. 1834-2006 / КНУТШ; В.В. Скопенко, В.А. Короткий, Т.В. Табенська, І.І. Тіщенко, Л.В. Шевченко. - Київ : Либідь, 2006. - С. 65-66.

Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2024