Новини

Шевченко – майстер художньої візії	29.11.2013
Побувавши з презентацією книжки «Поетика візуальності Тараса Шевченка» у Дрогобицькому, Черкаському, Луганському університетах, відомий літературознавець, доктор філологічних наук Григорій Клочек привіз її до Київського університету імені Тараса Шевченка. На зустрічі зі студентами-філологами літературознавець розповів про свій нелегкий шлях науковою стежиною, що привела його до Тараса Шевченка. «Чому я вирішив написати книжку «Поетика візуальності Тараса Шевченка»? – Щоб пояснити Шевченка як майстра Слова», – розповідає Григорій Клочек. Він називає поетику художністю, що є основною якістю культури. Дослідник переконаний, що література – це насамперед візуальне мистецтво і дуже важливо зрозуміти, якими засобами письменник через твір викликає у нас певні візії. Ця проблема досліджується у межах рецептивної естетики. В українській літературі до цього питання звертався І. Франко у праці «Із секретів поетичної творчості». Згодом образність у творах Т.Шевченка стала предметом дослідження науковців Київської філологічної школи, однак радянська влада холодно поставилася до вивчення художньої якості спадщини Кобзаря й визнавала лише одного Шевченка – революціонера. Тому нині питання дослідження візуальності творів письменника зі світобаченням художника залишається відкритим. «Шевченко – чи не перший в моєму розумінні майстер візії», — сказав Григорій Клочек і проаналізував твори «Садок вишневий…» і «Катерину» через призму кінематографічного мистецтва – як сценарії. Використовуючи терміни «передній план», «середній план», «крупний план», «мізансцена», «панорама», «рухливий кадр» тощо, літературознавець продемонстрував, як діє методологія рецептивної естетики на практиці. «Серед шевченкознавців панує думка, що ми вже все знаємо про Шевченка. Це – дежавю, адже так вважало кожне покоління дослідників творчості письменника. Тому вихід один – якомога детальніше аналізувати поетику окремих творів. Це дозволить відшукати нові художні змісти», — підсумував Григорій Клочек. Анна Мукан, Фото: Валерій Попов, прес-центр Інституту філології

Шевченко – майстер художньої візії

29.11.2013

Побувавши з презентацією книжки «Поетика візуальності Тараса Шевченка» у Дрогобицькому, Черкаському, Луганському університетах, відомий літературознавець, доктор філологічних наук Григорій Клочек привіз її до Київського університету імені Тараса Шевченка.

На зустрічі зі студентами-філологами літературознавець розповів про свій нелегкий шлях науковою стежиною, що привела його до Тараса Шевченка. «Чому я вирішив написати книжку «Поетика візуальності Тараса Шевченка»? – Щоб пояснити Шевченка як майстра Слова», – розповідає Григорій Клочек. Він називає поетику художністю, що є основною якістю культури. Дослідник переконаний, що література – це насамперед візуальне мистецтво і дуже важливо зрозуміти, якими засобами письменник через твір викликає у нас певні візії. Ця проблема досліджується у межах рецептивної естетики. В українській літературі до цього питання звертався І. Франко у праці «Із секретів поетичної творчості». Згодом образність у творах Т.Шевченка стала предметом дослідження науковців Київської філологічної школи, однак радянська влада холодно поставилася до вивчення художньої якості спадщини Кобзаря й визнавала лише одного Шевченка – революціонера. Тому нині питання дослідження візуальності творів письменника зі світобаченням художника залишається відкритим.

«Шевченко – чи не перший в моєму розумінні майстер візії», — сказав Григорій Клочек і проаналізував твори «Садок вишневий…» і «Катерину» через призму кінематографічного мистецтва – як сценарії. Використовуючи терміни «передній план», «середній план», «крупний план», «мізансцена», «панорама», «рухливий кадр» тощо, літературознавець продемонстрував, як діє методологія рецептивної естетики на практиці.

«Серед шевченкознавців панує думка, що ми вже все знаємо про Шевченка. Це – дежавю, адже так вважало кожне покоління дослідників творчості письменника. Тому вихід один – якомога детальніше аналізувати поетику окремих творів. Це дозволить відшукати нові художні змісти», — підсумував Григорій Клочек.

Анна Мукан,
Фото: Валерій Попов, прес-центр Інституту філології