Новини

 

Відбулася відеозйомка другої шевченкознавчої лекції

25.11.2013
21 листопада в стінах Інституту філології відбулася відеозйомка другої шевченкознавчої лекції у рамках проекту телерадіоканалу «Культура» та КНУ імені Тараса Шевченка «Невідомий Шевченко». Про ключі до ліричних і малярських творів Кобзаря говорив поет, літературознавець, доктор філологічних наук, професор Юрій Ковалів.

«Яким ми уявляємо Шевченка?», – звернувся до аудиторії Юрій Ковалів, демонструючи «Автопортрет в шапці й тулупі» 1860 р. – «Народником, просвітником, якому вдалося вийти в люди й стати Кобзарем, Пророком, вчителем?». Де ж справжній Шевченко? – В іпостасі поета, який говорить Божим голосом, переконаний літературознавець. Чи не тому його «Кобзар» в українській хаті завжди стояв поряд зі Святим Письмом. Через Шевченкову захалявну книжечку люди пізнавали світ. Шевченкова поезія концентрує в собі енергію світу. Це не всім вдавалося зрозуміти. Однак це було як Божий день для Російської імперії, що боялася не прози, не «Щоденника» Шевченка, а його віршів, їхньої мови, бо саме у ній закодований етногенетичний код нації, що передає безсмертні цінності й традиції з покоління в покоління.




Для того, щоб адекватно прочитати багатогранного Шевченка, вважає Юрій Іванович, треба шукати ключ у його поезії. У цьому плані концептуальною є поема «Перебендя», в якій сліпий кобзар розмовляє з Богом. «Мотив діалогу зі Всевишнім є не лише байронічною тенденцією, а й переконанням самого Шевченка, як раніше і Сковороди. Лише поети розмовляють з Богом», — зазначивЮрій Ковалів і продовжив — «Тому ми не можемо опускати Шевченка на профанний рівень». Як доказ «інакшості» письменника літературознавець наводить фотографії Шевченка, зроблені І. Гудовським і Г. Деньєром (Шевченков колі приятелів) 1859 року. На них ми бачимо академіка Петербурзької академії наук, денді, який дозволяє собі сидіти у зовсім неформальній розкутій позі, бути вдягненим у шапці та кожусі серед чоловіків у фраках. «Це був протест проти російського самодержавства, проти визиску. Так він зробив свій екзистенційний вибір – бути самим собою», — вважає Юрій Іванович. Опозиційна позиція Тараса Шевченка призводила до відсутності адекватної рецепції, розходжень горизонтів очікування і як наслідок — до цілковитої самотності митця.

Далі літературознавець звернувся до порівняння найвідомішої картини Тараса Шевченка «Катерина» з картиною Рафаеля «Мадонна і дитя зі святими Ієронімом і Франциском». Попри разючу подібність двох жіночих образів на полотнах, впадає в око низка концептуальних відмінностей: Рафаелівська Мадонна одухотворена, вона ніби підноситься у повітря, тоді як босі ноги Катерини знаходяться на краю картини ніби над прірвою, що створює враження пригніченості «української Мадонни». На картині є ще низка символів: верстовий стовп, що уособлює імперію і «нищить» горизонт картини, дуб зі зламаною гілкою – символом загубленої сили, москаль на коні, який тікає. Крім того, картина сповнена різними овалами і колами – «уламками нашого уявлення про Космос». У центрі картини й символічного Космосу округлий живіт Катерини – символ життя й наруги над ним водночас. «Самодержавство знало куди бити – в самий центр життя, щоб знищити народ через любов», — переконаний Юрій Іванович.




Ще одним важливим і неоднозначним образом у творчості Тараса Шевченка постає Богдан Хмельницький. «Найпершим національний Космос зруйнував Богдан Хмельницький і Шевченко не може йому цього пробачити», — вважає літературознавець. Гетьманові вдалося підняти потужну пасіонарну силу, але він не зміг її вкорінити й утвердити – це було непоправною помилкою. У творах, де згадується ім’я Хмельницького, поета насамперед хвилює не так доля самого гетьмана, як питання, чому Руїна продовжується, в чому причина такого життя України? На це питання читачі мають відповісти самі.

Підбиваючи підсумки розмови, Юрій Ковалів наголосив: «Шевченко жив у епіцентрі української душі, формував її сутність, бачив її минуле й майбутнє, як художник показував її в образному аспекті, як поет – досліджував, як прозаїк – відтіняв, як публіцист – пояснював». Лектор закликав аудиторію шукати збіжність горизонтів розуміння між собою і Шевченком, долаючи відстань років.





Анна Мукан,
Фото: Валерій Попов, прес-центр Інституту філології


Прокоментувати матеріал та прочитати більше новин ви зможете на сайті прес-центру
Інформаційно-обчислювальний центр університету

© Всі права захищені 1995-2017

Карта Києва з пошуком