Новини

Всього : Фотографія :

ЗАДОРОЖНА Людмила Михайлівна, закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка у 1970 році за фахом «викладач української мови та літератури». Студіювала у Вірменії, де отримала фах викладача вірменської мови і літератури. Наукові зацікавлення пов’язані з осмисленням феномену українського письменства, зокрема постаті Тараса Шевченка у контексті світової культури. У кандидатській (1979) і докторській (1996) дисертаціях досліджуються українсько-вірменські літературні взаємини, насамперед феномен Тараса Шевченка і його вплив на вірменське письменство. У 1999 – 2012 рр. очолювала кафедру історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Університету. Шевченкознавство як науковий вектор, духовний орієнтир і суспільний вимір є головним інтересом професора Людмили Михайлівни Задорожної, для неї шевченкознавство – не тільки галузь науки, це – барометр буття нації, держави, суспільства, Університету. Авторка понад 220 наукових, науково-популярних і навчально-методичних праць із історії української літератури, підготувала трьох докторів і 13 кандидатів філологічних наук, усі –  шевченкознавці.

Якій проблематиці було присвячено Вашу першу наукову доповідь, і коли вона відбулася?

Перша наукова доповідь була пов’язана з творчістю Тараса Шевченка і датується студентськими роками, коли прийшло усвідомлення вагомості феномену Кобзаря для розвитку національної культури. Від того часу постать Шевченка і його спадщина стали науковою долею і покликанням. Бачу свою місію у всілякому поширенні творчості Тараса Шевченка й у Вірменії, інтегруючи таким чином його феномен у контекст культури кавказьких народів.

Яку наукову подію Вашого життя Ви найчастіше згадуєте?

Захист докторської дисертації, окремим і великим аспектом якої була творчість Тараса Шевченка. Власне, робота стала першим дослідженням, у якому репрезентовано історію українсько-вірменських літературних контактів від найдавніших часів, зокрема побутування спадщини Кобзаря у вірменському культурному просторі.   

Який жарт та з якої галузі знань Ви найбільше цитуєте?

З сучасного шевченкознавства, зокрема зображення Кобзаря модерним, із мобільним телефоном. Мені імпонує осучаснення феномену Тараса Шевченка і те, яке пов’язане не з жартами, а з серйозними речами. Наприклад, образ Тараса на барикадах Євромайдану був колосальним стимулом для українців, ще раз засвідчивши силу ідей і духу Шевченка. Водночас шевченкознавство як масштабна фундаментальна тема потребує переоцінки і вироблення нових підходів, зокрема активного виходу на практичну реалізацію, приведення до нових модерних викликів і пошуків. Практична реалізація повинна бути насамперед у викладанні курсів і спецкурсів, зокрема і на інших факультетах Університету. Адже Тарас Шевченко і шевченкознавство – вектор, який єднає всі факультети й інститути Університету у цілісний, єдиний Шевченків Університет.

До життєпису якого відомого дослідника Ви апелюєте, коли наводите мотивуючий приклад для молодих учених?

Насамперед до життєпису Олександра Кониського як одного із найоб’єктивніших дослідників феномену Шевченка, написана ним біографія Кобзаря – це приклад для молодих учених праці, основаної на фактах і науковому аналізі. А з більш сучасних – це метр шевченкознавства Євген Кирилюк, який уперше в історії української Академії Наук перетворив сектор шевченкознавства на відділ, піднявши на високий рівень академічне наукове шевченкознавство і довівши, що інституалізація шевченкознавства – запорука його існування і розвитку.

Ваше наукове кредо.

Працювати і в праці знаходити радість.

Проректор з наукової роботи, професор Жилінська О. І.

Пресцентр